Старобердянський ландшафтний заказник

село Соснівка

У 1859 р. на базі експериментальної плантації було організовано Бердянське навчальне степове лісництво. Співробітники лісництва не тільки розводили вже існуючі види дерев і чагарників, а й культивували абсолютно нові. У 1859 р. 46 зразків освоєних дерев отримали бронзову медаль на виставці в Парижі. На наступних виставках в Москві (1886), Новгороді (1886 р.) і Парижі (1900) схвально відзначили «Старобердянську» кулясту білу акацію, гібриди тополі та інші породи дерев.

Сучасне Старобердянське лісництво розкинулося на 3 200 га між селами Новопіліпівка, Семенівка і Тамбовка. Тут представлені 165 деревних і чагарникових порід: дуб, в’яз, ясен, акація біла, сосна кримська та інші. Тваринний світ багатий лосями, козулями, кабанами, єнотовидними собаками, лисицями, зайцями і т. д.

Розумівський ліс

села Розумівка, Канівське, Лисогірка

Південніше Розумівки на 1250 гектарах знаходиться Крутоярівське лісництво. Тут переважають сосна, клен, акація біла, береза. На території лісництва розташований ботанічний заказник «Група вікових дубів», ентомологічний заказник «Урочище Олень». Ще у XVIII ст. на цих землях зимівниками проживали запорозькі козаки, зокрема козак Канівський.

В 1,5 км від балки, де мешкав козак, у 1908 р. було утворено село Канівське. Першими його поселенцями стали ветерани російськояпонської війни 1904 – 1905 рр., а також селяни з сусідніх сіл.

Неподалік від села Канівське знаходиться Лиса гора. У минулому її називали Білою. Ще в XIX ст. її безлісова піщана вершина біліла над морем зелені Великого Лугу і височіла на добрих 100 метрів. Часті підмивання берега, підняття рівня Дніпра «опустили» гору на цілих 80 метрів.

Національний заповідник «Хортиця»

м.Запоріжжя, о. Хортиця, вул. Старого редуту

(061) 224-88-58, 095-914-77-06

www.ostriv.org

Хортиця — найбільший острів на Дніпрі, що має дивовижну природу та багату історію. Вважають, що топонім «Хортиця» походить від тюркського слова «орт», «орта», тобто «середній». За іншими версіями свою назву острів отримав від імені слов’янського бога сонця Хорса або слова «хорт», яким в давнину називали собак та вовків.

Острів виник близько 2,5 млн. років тому внаслідок геологічного розламу. Так, від початку, з’явилося праве русло — Старий Дніпро, а згодом і ліве — Новий Дніпро. Хортицю відносять до намивних островів. Час і течія ріки наносило на гранітну основу пісок та ґрунт. З року в рік острів збільшувався у розмірах. Останньою було намито південну частину острова — хортицькі плавні, що виникли всього пару тисяч років тому. Процес формування берегів Хортиці продовжується і сьогодні.

На Хортиці дивним чином переплелися всі ландшафтні зони Укра

їни, дев’ять природно-територіальних комплексів: скельні відслонення гранітів, нагорні діброви, балки, природні та петрофітні степи, висячі болота, плавневі ліса й луки, озерні комплекси.

Північна та північно-західна частини острова обрамлені прямовисними гранітними скелями висотою до 30 метрів. Цим гранітам понад 2,5 млрд. років! Береги Хортиці порізані численними балками. Багато з них дійшли до нас у первозданному вигляді. Схили балок вкриті килимом з понад 600 видів степових рослин. В низинах ростуть байрачні ліси. Тут можна зустріти лисиць, зайців, їжаків.

Зустрічаються також вепри та косулі. На гілках і в заростях кущів ховаються яструби, соколи, сови, сірі куріпки, жайворонки, перепілки тощо.

Хортиця — місце з особливою історією. Тут збереглося понад 100 пам’яток історії та археології, що охоплюють період від палеоліту (35 тис. років до н.е.) до ХХ ст. Серед найбільш яскравих туристичних об’єктів: святилища епохи бронзи, меморіально-туристичний комплекс «Скіфський стан», поселення Х – XIV ст. Протовче, історико-культурний комплекс «Запорозька Січ», Музей судноплавства України.

Урочище «Пристіни» (Панське озеро)

с. Григорівка

Не дивлячись на те, що озеро має достатньо скромні розміри (33 х 16 м), бажаючих відпочити на його берегах завжди вистачає. Вода тут ніколи на цвіте і не загниває, бо просочується крізь вапнякові породи та «сріблясту» глину.

Відоме джерело іі під іншими назвами: Панська криниця, Блакитні озера. Історики припускають, що воно було влаштоване татарами ще у середні віки. Доказом тому слугує техніка спорудження стін озера, схожа на ту, що використовувалася у великому татарському місті Скасін, що розташовувалося неподалік.