Національний природний парк «Великий Луг»

місто Дніпрорудне,

вул. Зелена, 3

(0175) 6-65-78

grandmeadow.org.ua

Серед них — ендеміки береза дніпровська і цимбохазма дніпровська, декілька видів ковили та тюльпану. На мілководді зустрічаються такі релікти, як плавун щитолистий, сальвінія плаваюча, водяний горіх.

Не менш різноманітний і тваринний світ «Великого Лугу». У водах Каховського водосховища і річки Білозерки водиться близько 56 видів риби. Це непогані місця для нересту. Біля води можна зустріти ондатру, єнотоподібну собаку, а також безліч пернатих: крижень, качка, чапля, чайка, декілька видів нирка, гусак та багато інших. Під час перельотів до них приєднуються поганки, баклани, деякі види гусей, журавля, щурки тощо.

В балках можна зустріти диких вепрів, зайців, лисиць, куниць, косуль. В Маячанській балці багато змій, особливо часто зустрічаються червонокнижний полоз жовтобрюхий та гадюка степова. Якщо перша не зашкодить людині, то гадюку слід остерігатися. Запам’ятайте, змії ніколи не атакують першими, тому, гуляючи степовими просторами, уважно дивіться під ноги. В балках зустрічаються птахи, занесені до Червоної книги: філін, курганник, лунь степова, балабан, сапсан, дрофа та інші. Часто можна зустріти фазанів, куріпок, перепелів.

Дніпровська гідроелектростанція

м. Запоріжжя, пл. Запорізька

Перша черга Дніпрогесу побудована у 1927 – 1932 роках, під час Другої світової війни гребля електростанції була двічі частково зруйнована і повністю відновлена у 1944 – 1950 роках. У 1969 – 1980 роках побудований Дніпрогес-2, потужністю 836 МВт.

Авторство технічного проекту греблі і шлюзу належить гідротехніку І. Александрову, архітектурне рішення — видатному архітектору В. Весніну, начальником Дніпробуду було призначено А. Вінтера.

Дніпрогес сьогодні являє собою перлину промислової архітектури. Найбільшою спорудою гідровузлу є гребля — бетонна стіна у вигляді дуги радіусом 600 м. і довжиною 766 м. Загальна висота греблі — 60,5 м, перепад води між верхнім та нижнім б’єфами — 37,5 м. Для спуску надлишкової води під час весняних повеней використовують 47 залізних водозливних прольотів.

Серцем Дніпрогесу, безперечно, є машинна зала. Будівля, в якій розмістилися силові установки, височить над Дніпром більше, ніж на 20 м. і є гармонічним продовженням лінії греблі. Всередині розміщені 9 силових агрегатів, потужністю 650 МВт.

Сьогодні наскрізний рух Дніпром забезпечує однокамерний шлюз, який створено за прикладом знаменитих шлюзів Панамського каналу. Він скоротив процес шлюзування до 30 хвилин. Наразі кожен охочий може пройти шлюзування на річковому трамвайчику.

Розумівський ліс

села Розумівка, Канівське, Лисогірка

Південніше Розумівки на 1250 гектарах знаходиться Крутоярівське лісництво. Тут переважають сосна, клен, акація біла, береза. На території лісництва розташований ботанічний заказник «Група вікових дубів», ентомологічний заказник «Урочище Олень». Ще у XVIII ст. на цих землях зимівниками проживали запорозькі козаки, зокрема козак Канівський.

В 1,5 км від балки, де мешкав козак, у 1908 р. було утворено село Канівське. Першими його поселенцями стали ветерани російськояпонської війни 1904 – 1905 рр., а також селяни з сусідніх сіл.

Неподалік від села Канівське знаходиться Лиса гора. У минулому її називали Білою. Ще в XIX ст. її безлісова піщана вершина біліла над морем зелені Великого Лугу і височіла на добрих 100 метрів. Часті підмивання берега, підняття рівня Дніпра «опустили» гору на цілих 80 метрів.

Історико-культурний комплекс «Запорозька Січ»

м. Запоріжжя, о. Хортиця, вул. Старого редуту, 9

(061) 224-88-58, 095-914-77-06

www.ostriv.org

У передмісті зосереджені сувенірні крамнички, майстерні та кафе. Кіш оточений високим частоколом, ровом та охороняється трьома баштами. Вздовж стін запорозької фортеці вишикувалися 23 зрубу та мазанки — козацькі курені, будинок кошового отамана, військова канцелярія, січова школа, пушкаря, пороховий льох. Сьогодні тут розмістилися тематичні експозиції, де відвідувачі зможуть ознайомитися з козацькою військовою та дипломатичною справою, побутом, ремеслами.

На центральній площі Січі височить церква Покрови Пресвятої Богородиці. В 2015 р. патріарх Філарет (УПЦ КП) освятив тут іконостас XVIII ст., подарований Національному заповіднику «Хортиця» меценатами. Іконостас привезений з дерев’яної церкви Пресвятої Богородиці с. Розтока (Закарпаття). У великі православні свята у церкві проводять служби.

Під стінами Січі нащадки запорозьких козаків регулярно демонструють майстерність у володінні козацькою зброєю, джигітуванні. Козацькі вистави завжди збирають чимало охочих долучитися до козацької культури.

Скелянські катакомби

с. Скельки

Добыча известняка в скелянских штольнях прекратилась чуть более полувека назад. В 50-х годах после образования Каховского водохранилища уровень грунтовых вод резко поднялся. Все работы были свернуты, техника вывезена, а входы в штольни засыпаны, но как показывает время — ненадолго…

Сегодня все больше и больше людей отправляются под землю в поисках новых впечатлений. «Профессиональные» диггеры проводят в заброшенных штольнях от пары-тройки часов до нескольких дней, устраивая новичкам экстремальные экскурсии. Но стоит заметить, занятие это не безопасное. В катакомбах часто происходят обвалы. Потому мы не советуем спускаться в штольни без опытного проводника и специального оборудования.

Національний заповідник «Хортиця»

м.Запоріжжя, о. Хортиця, вул. Старого редуту

(061) 224-88-58, 095-914-77-06

www.ostriv.org

Хортиця — найбільший острів на Дніпрі, що має дивовижну природу та багату історію. Вважають, що топонім «Хортиця» походить від тюркського слова «орт», «орта», тобто «середній». За іншими версіями свою назву острів отримав від імені слов’янського бога сонця Хорса або слова «хорт», яким в давнину називали собак та вовків.

Острів виник близько 2,5 млн. років тому внаслідок геологічного розламу. Так, від початку, з’явилося праве русло — Старий Дніпро, а згодом і ліве — Новий Дніпро. Хортицю відносять до намивних островів. Час і течія ріки наносило на гранітну основу пісок та ґрунт. З року в рік острів збільшувався у розмірах. Останньою було намито південну частину острова — хортицькі плавні, що виникли всього пару тисяч років тому. Процес формування берегів Хортиці продовжується і сьогодні.

На Хортиці дивним чином переплелися всі ландшафтні зони Укра

їни, дев’ять природно-територіальних комплексів: скельні відслонення гранітів, нагорні діброви, балки, природні та петрофітні степи, висячі болота, плавневі ліса й луки, озерні комплекси.

Північна та північно-західна частини острова обрамлені прямовисними гранітними скелями висотою до 30 метрів. Цим гранітам понад 2,5 млрд. років! Береги Хортиці порізані численними балками. Багато з них дійшли до нас у первозданному вигляді. Схили балок вкриті килимом з понад 600 видів степових рослин. В низинах ростуть байрачні ліси. Тут можна зустріти лисиць, зайців, їжаків.

Зустрічаються також вепри та косулі. На гілках і в заростях кущів ховаються яструби, соколи, сови, сірі куріпки, жайворонки, перепілки тощо.

Хортиця — місце з особливою історією. Тут збереглося понад 100 пам’яток історії та археології, що охоплюють період від палеоліту (35 тис. років до н.е.) до ХХ ст. Серед найбільш яскравих туристичних об’єктів: святилища епохи бронзи, меморіально-туристичний комплекс «Скіфський стан», поселення Х – XIV ст. Протовче, історико-культурний комплекс «Запорозька Січ», Музей судноплавства України.