Будівля хортицької жіночої гімназії

м. Запоріжжя, вул. Розенталь, 1 / вул. Істоміна, 18

Незважаючи на те, що навчання було платним (20 крб. На рік), від бажаючих отримати тут освіту не було відбою. За даними 1903 р. в школі навчалося понад 70 учениць.

Звертає на себе увагу розкішна архітектура будівлі школи, збагачена безліччю деталей. На першому поверсі розташовувалися чотири класні кімнати, фізична лабораторія, вчительська і квартири для вчителів. На другому – актова зала зі сценою. Щоранку тут проходили богослужіння для вихованок школи, а іноді і концерти для всіх жителів селища. Поверхи з’єднують ковані сходи, виготовлені на заводі Леппа і

Вальмана.

Будівля Ногайської жіночої гімназії

м. Приморськ. вул. Соборна, 93

З моменту зведення і до нинішнього дня призначення комплексу не змінилося. Під різними вивісками тут завжди розміщувалися навчальні корпуси. Так, після революції в приміщеннях жіночої гімназії відкрили Ногайську трудову школу. Саме в ній у 1918 – 1921 рр. навчався відомий на весь світ правозахисник генерал-майор Петро Григоренко, про що свідчить меморіальна дошка. У 1931 р. він почав кар’єру військового, став доктором військових наук, отримав звання генерала. У 1967 р. був заарештований за антирадянську пропаганду, а через 10 років виїхав до США, де прожив до 1987 р. Уже в 1990-ті рр. П. Григоренко був посмертно реабілітований і нагороджений орденом «За мужність». За своє життя він став автором декількох книг і численних статей: «Укриття історичної правди – злочин перед народом», «Наші будні», «У підпіллі можна зустріти тільки щурів».

Будівля центральної школи

м. Молочанськ, вул. Шевченка

Головний вхід до школи прикрашає портик з чотирма масивними колонами, що підтримують невеликий фронтон. Бокові фасади являли собою різаліти з трикутними фронтонами.

В середині будівлі розміщувалися вісім класних кімнат, бібліотека, актова зала, лабораторії і декілька кабінетів.

Ліве крило будівлі призначалося для середньої школи, а праве – для педагогічного коледжу. Стандартна шкільна програма була розрахована на три роки навчання. Для одержання диплому вчителя треба було провести за партою ще два роки.

Будівля Олександрівської жіночої гімназії

м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 62

Відповідальним за будівництво виступив головний архітектор міста Фадей Пекутовський, йому ж приписують і авторство проекту. Будівля жіночої гімназії є яскравим прикладом еклектики або змішання різних стилів: цегляного, неоренесансу і неоруського. Вона дійшла до наших часів практично в первинному вигляді. Час не пошкодував лише шароподібний дах над центральним входом.

Для того, щоб стати ученицею гімназії, абітурієнтки складали іспити з російської мови, математики та Закону Божого. Настільки жорсткий відбір проходили не всі. Статистика свідчить: наприклад, у 1904 р. із 125 претенденток поступили тільки 48 дівчат.

Після успішного проходження вступних іспитів учениці з головою занурювалися в навчання. Навчальна програма складалася як з обов’язкових предметів, таких як Закон Божий, російська мова, арифметика, географія, історія, чистописання, рукоділля, природознавство, так і необов’язкових дисциплін – іноземні мови, малювання, музика, спів і танці.

Жіноча гімназія проіснувала всього 17 років. У 30-ті роки приміщення гімназії займав педагогічний інститут, після ІІ Світової війни – навчальні класи школи, і тільки у 1967 р. будівля була повернута університету. Сьогодні ут переребуває біологічний факультет ЗНУ.

Будівля школи для дівчаток (менонітський центр)

м. Молочанськ, вул. Паркова, 17-А

Фасад будівлі з боків прикрашали виразні різаліти, виконані у стилі голландського псевдобароко. Першою і головною вчителькою тут була Софія Шленкер із Коенсфілда (Німеччина). У 1910 – 1911 навчальному році школа стала «п’ятирічкою», а через декілька років – отримала статус гімназії і готувала вчителів.

Школа проіснувала до 1921 р. Під час ІІ Світової війни будівлясильно постраждала від пожежі, але була повністю відновлена у первозданному вигляді. У другій половині ХХ ст. у цихстінах поновився навчальнийпроцес. Починаючи з 2000 р. у приміщеннях колишньої школи для дівчаток розташовується Менонітський центр.

Будівля бердянської чоловічої гімназії

м. Бердянськ, вул. Шмідта, 4

До 1919 р.  в його стінах розміщувалася чоловіча гімназія. На її будівництво було виділено понад 200 тис. крб. На початку ХХ ст. будівлю чоловічої гімназії визнали найкращою у всьому Одеському навчальному окрузі (тобто від Кишинева до Ростова-на-Дону).

Автору проекту вдалося чудово поєднати кілька архітектур- них стилів – класицизм, цегляний і псевдороманський. Ця еклектичність надає будівлі неповторного вигляду.

У 1932 р. в будівлі відкрили вчительський інститут, який отримав згодом ім’я Поліни Осипенко. Під час окупації тут діяв військовий госпіталь, який нацисти під час відступу восени 1943 р. спалили.

Серед відомих випускників чоловічої гімназії – лейтенант Петро Шмідт, творець вакцини проти холери і чуми Володимир Хавкін. Погруддя цих видатних людей роботи бердянського скульптора Ігоря Генерозова встановлені біля центрального входу в університет у 2005 р.

На території університету розбитий невеликий затишний сквер. У ньому встановлений пам’ятник Жертвам Голодомору 1932 – 1933 рр., що представляє собою композицію із старовинних кам’яних валків для обмолоту зерна і жорен. Є тут і Сад релігій, де символічно представлені всі основні релігії світу.