Єлисеївський пегматитовий кар’єр (Зелена Могила)

с. Єлисеївка

Так утворилося два великих озера глибиною 18 і 24 м і висотою стрімких скелястих берегів 30 – 40 м. В кар’єрі налічується понад 150 різновидів порід і мінералів, вік яких перевищує 1 млрд років. Сьогодні Єлисеївські озера – чудове місце відпочинку.

Національний історико-археологічний заповідник «Камяна Могила»

смт. Мирне, вул Заповідна,1

(068) 661-30-36; (0619) 49-46-70; (0619) 43-70-37

www.stonegrave.org

Пам’ятник розташований в заплаві річки Молочної і являє собою високий (до 12 м) пісковиковий пагорб, в гротах і печерах якого знаходяться наскальні зображення різних епох. В межах Кам’яної Могили зафіксовано 67 місцезнаходжень з різноманітними зображеннями, виконаними в різній техніці і стилістиці на поверхні кам’яних плит. В основному малюнки протиралися на пісковику твердим каменем, утворюючи заглиблення, що іноді покривали мінеральними червоними і чорними фарбами.

Біля підніжжя Кам’яної Могили зростає дивовижне степове різнотрав’я, що збереглося з давніх часів. У минулому цими степами гуляли мамонти і носороги, снували табуни бізонів, коней і сайгаків, в заростях очерету водилися лосі та кабани, на рівнині паслися бики-тури. Невимовна краса панувала в Приазов’ї, де на тлі золотистого піску розкинувся пісковиковий феномен.

Зараз Кам’яна Могила знаходиться в межах Національного історико-археологічного заповідника «Кам’яна Могила», що є рекреаційним і екскурсійно-туристичним об’єктом міжнародного значення.

Національний заповідник «Хортиця»

м.Запоріжжя, о. Хортиця, вул. Старого редуту

(061) 224-88-58, 095-914-77-06

www.ostriv.org

Хортиця — найбільший острів на Дніпрі, що має дивовижну природу та багату історію. Вважають, що топонім «Хортиця» походить від тюркського слова «орт», «орта», тобто «середній». За іншими версіями свою назву острів отримав від імені слов’янського бога сонця Хорса або слова «хорт», яким в давнину називали собак та вовків.

Острів виник близько 2,5 млн. років тому внаслідок геологічного розламу. Так, від початку, з’явилося праве русло — Старий Дніпро, а згодом і ліве — Новий Дніпро. Хортицю відносять до намивних островів. Час і течія ріки наносило на гранітну основу пісок та ґрунт. З року в рік острів збільшувався у розмірах. Останньою було намито південну частину острова — хортицькі плавні, що виникли всього пару тисяч років тому. Процес формування берегів Хортиці продовжується і сьогодні.

На Хортиці дивним чином переплелися всі ландшафтні зони Укра

їни, дев’ять природно-територіальних комплексів: скельні відслонення гранітів, нагорні діброви, балки, природні та петрофітні степи, висячі болота, плавневі ліса й луки, озерні комплекси.

Північна та північно-західна частини острова обрамлені прямовисними гранітними скелями висотою до 30 метрів. Цим гранітам понад 2,5 млрд. років! Береги Хортиці порізані численними балками. Багато з них дійшли до нас у первозданному вигляді. Схили балок вкриті килимом з понад 600 видів степових рослин. В низинах ростуть байрачні ліси. Тут можна зустріти лисиць, зайців, їжаків.

Зустрічаються також вепри та косулі. На гілках і в заростях кущів ховаються яструби, соколи, сови, сірі куріпки, жайворонки, перепілки тощо.

Хортиця — місце з особливою історією. Тут збереглося понад 100 пам’яток історії та археології, що охоплюють період від палеоліту (35 тис. років до н.е.) до ХХ ст. Серед найбільш яскравих туристичних об’єктів: святилища епохи бронзи, меморіально-туристичний комплекс «Скіфський стан», поселення Х – XIV ст. Протовче, історико-культурний комплекс «Запорозька Січ», Музей судноплавства України.

Пам’ятка природи «Віслюкові вуха»

с. Новомиколаївка

Берда бере свій початок в Більмацькому районі Запорізької області і, долаючи відстань в 125 км, впадає в Азовське море. Звивисте русло завширшки 6 – 10 м рясно поросло очеретом. В середньому глибина ріки не перевищує 1,5 м. На її берегах, особливо у середній течії, часто зустрічаються виходи скельних порід — східних відрогів Українського кристалічного щита.

Наймальовничішим місцем на Берді є скельна ділянка «Віслюкові вуха» (с. Миколаївка). Тут скельний масив вигинається дугою протягом 1,5 км вздовж течії ріки. Найвідомішою скелею, що дала назву всій місцевості, є скеля Віслюкові вуха. Через водну та вітрову ерозію граніти прийняли форму вух цієї тварини.

Масив оточують ділянки незайманого людиною степу, де ростуть чебрець звичайний, ковила, фіалка, зарості шипшини та глоду. Тут гніздяться дикі качки, кулики, чаплі та інші птахи.

Державний природний заповідник «Камяні Могили»

смт Розівка

І справді, на грядах виділяють п’ять вершин, кожна з яких носить власну назву. На східній — Панорамна, Витязь, Східна, Південна, на західній — Гостра і Жаба. Найвища точка Кам’яних Могил, а це близько 318 м над рівнем моря, знаходиться на східній гряді.

Природа заповідника унікальна. Рослинний світ налічує близько 485 видів судинних рослин, 8 видів папороті. Тваринний світ, на жаль, не такий багатий, як рослинний. Часто зустрічаються лисиці, їжаки, полівки, ховрахи, хом’яки, заєць-русак, єнотовидні собаки та ін. Гніздяться тут чайка, жайворонки, перепели, куріпки та ін.

Перші сліди людини поблизу Кам’яних Могил з’явилися за часів енеоліту. Цим часом датується курган, в якому було виявлено дев’ять рідкісних поховань в кам’яних ящиках. Деякі історики вважають, що саме тут в 1223 р. відбулася літописна битва на р. Калці між монголами і русичами.